Поради батькам

Робіть!

Втішайте свою дитину.

Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте співчутливо й уважно.

Визначте чіткі та тверді умови для дитини.

Не скупіться на нагороду–похвалу чи поцілунок.

Не втрачайте почуття гумору.

Проблеми «батьків і дітей» немає там, де дружать і мають спільні заняття.
 

Не робіть!

Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже все зрозуміли, не відвертайтесь, поки підліток не закінчить розповідати.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. Не вимагай-те одразу дуже багато.

Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!».

Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити при інших людях.

Не треба встановлювати для дитини дуже багато правил: вона перестане звертати на них увагу.

Не перестарайтесь, створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень.

Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

За матеріалами сайту abetka.ukrlife.org
 

    10 кроків, щоб стати кращими батьками
  • Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
  • Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
  • Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
  • Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
  • Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
  • Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
  • Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
  • Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
  • У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
  • Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

За матеріалами сайту school1.krizhopil.vn.ua


 

Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути лише їм зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їх.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

    Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
  • Перед нами діти.
  • Вони поводять себе як діти.
  • Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
  • Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їх витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
  • Якщо вони повинні догодити нам, щоб заслужити любов, якщо наша любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їх, поводитись більш зріло.
  • Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
  • Якщо ми любимо їх, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

За матеріалами сайту petryk.com.ua
 

Активність і гіперактивність

Активність – тобто енергійна діяльність. І це чудово, якщо до цього слова не додається префікс „гіпер”, що в перекладі з грецької означає „перевищення норми”. Гіперактивні діти є імпульсивними, неуважними (їх увага постійно відволікається від об’єкту), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, б’ються, галасують, танцюють, співають - і все це майже одночасно.

Отже, це „рухливі живчики”, „вічні двигуни” – якщо це про ваше чадо, то маєте проблему і повною мірою відчуєте глибоку правду старої приказки: "Який же ти хороший, коли спиш!"

Але річ не лише у вас! Такій дитині буде надзвичайно важко у школі: вона просто не може всидіти на стільці, схоплюється з місця, не може дочекатися своєї черги під час занять чи ігор. На запитання відповідає не замислюючись, не дослухавши до кінця, починає виконувати нове завдання, не закінчивши попереднього, теревенить безперестанку, губить і забуває свої речі.

Але ж погодьтеся: спокійна, тиха і надто слухняна дитина – це теж тривожна ознака. Одразу починаєш думати: "Щось із нею не те!" Отже, активна дитина – це добре, це означає, що вона, по-перше, здорова (хвора не буде гасати!), а по-друге, не «затлумлена вихованням» - суцільними заборонами і покараннями.

А з іншого боку – хіба це нормально, коли дитина день і ніч скаче тобі по голові? То де межа між нормою і "перебором"? Між активністю і гіперактивністю? Перш ніж годувати дитину заспокійливими препаратами, спробуємо розібратися.

Отже, співставте:

    Активна дитина
  • віддає перевагу рухливим іграм перед пасивними (пазли, лото, конструктор), але якщо їй справді цікаво – може і палац побудувати, і казку послухати;
  • швидко говорить і ставить нескінченні запитання;
  • не страждає хронічними порушеннями сну і кишковими розладами;
  • активна не завжди і не всюди (наприклад, в гостях у малознайомих людей – може бути спокійна, сором’язлива);
  • неагресивна (тобто може дати здачі, але не ображає без причини).
    Гіперактивна дитина:
  • перебуває у постійному русі і не може себе контролювати, не може зупинитись, перепочити; навіть коли змучиться – все одно рухається, поки не почнеться істерика;
  • теж швидко і багато говорить, ковтає слова, перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; теж ставить безліч запитань, але не має терпцю навіть вислухати відповідь чи пояснення;
  • її дуже важко вкласти спати, вона дуже погано засинає, сон неспокійний, часто прокидається; страждає на кишкові розлади, алергію;
  • не реагує на заборони; у будь-яких обставинах, завжди і всюди поводиться однаково активно;
  • дитина неконтрольовано агресивна – безпідставно б’ється, кусається, дряпається, штовхається, кидається камінням, землею, може вдарити палкою тощо.

Причини гіперактивності

Головна відмінність гіперактивності від активності (як темперамента) полягає у тому, що гіперактивність – це не риса характеру, а наслідок неблагополучних пологів, порушень протягом 1 року життя чи мозкової дисфункції. Групу ризику складають діти, що народилися після кесаревого розтину, важких патологічних пологів, недоношені, на штучному годуванні тощо. АЛЕ: не всі діти, що належать до групи ризику, обов’язково будуть гіперактивними! Та й потім, якщо істеричність, кольки, порушення сну не минули протягом першого року, їх все одно можна виправити.
 

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

Малюк не винен, що він такий «живчик», тому нема сенсу сварити його, карати, влаштовувати бойкот. Цим ви досягнете лише зниження самооцінки, почуття вини за те, що він такий «неправильний».

До того ж, в деяких випадках гіперактивність може бути результатом завищених вимог батьків, яких діти не можуть виконати через свої природні здібності або ж через перевтому. В таких випадках батьки мають знизити навантаження на дитину, зменшити свої вимоги.

Іноді гіперактивність може бути реакцією дитини на психічну травму, наприклад, на сварки батьків чи їх розлучення, погане ставлення до нього в сім’ї, в садочку чи школі, конфлікт з членами (членом) сім’ї чи вихователем (учителем). Якщо причина у садочку чи школі – треба змінити заклад. Якщо причина в сім’ї – вживайте заходів. Дитина не повинна чути сварку між дорослими, а тим більше бути її учасником. Якщо дитину тероризує член сім’ї – мусите його приборкати. Батьки мають якомога більше часу проводити з дитиною, бавитись з нею, їздити на природу, вигадувати спільні розваги тощо. Звісно, це вимагає багато терпіння і фантазії, зате ви знатимете внутрішній світ вашої дитини, станете з нею близькими – а за це ніяка ціна не є надто високою.
 

Гіперактивна дитина

Що ТРЕБА робити?

Почніть із себе

Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!

«Ні» слову «ні»

Треба уникати крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму, оскільки у гіперактивних дітей – понижена реакція на шум, зорові образи, негатив, тож заборони для них – пустий звук. Заборони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, а ще дитина має чітко знати, яке покарання її чекає при порушенні. Не слід забороняти в категоричній формі (не вживайте слів „не можна”, „припини”, „ні”). Замість наказів – прохання (але не підлещуйтесь). Досягайте згоди і взаєморозуміння, пояснюйте, чому „не можна”, якщо не вдається – переключіть увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонуйте іншу можливу в цей момент діяльність чи розвагу; поставте несподіване запитання, не пов’язане с даною ситуацією; відреагуйте несподіваним для дитини чином (пожартуйте, повторіть дії дитини тощо); сфотографуйте дитину або підведіть її до дзеркала в ту хвилину, коли вона вередує; лишить дитину в кімнаті саму (якщо це безпечно). Якщо відволікти не вдається – запропонуйте альтернативний варіант (наприклад, дитина рве шпалери – дайте їй купу газет: „Хочеш рвати – рви, газет тобі надовго вистачить”).

Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.

Не наполягати щоразу, щоб дитина вибачилася. У багатьох випадках, коли дитина заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.

Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати – робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання – суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо. Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала – НЕДОПУСТИМА! Дитину треба хвалити завжди, коли їй вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов’язана з концентрацією уваги (розмальовування, читання, прибирання тощо). Тут буде не зайвий маленький подарунок чи привілей, дозвіл трохи довше погуляти, цукерка тощо, але пильнуйте, щоб система заохочень не перетворилась на систему оплати. Завжди відзначайте успіхи – це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.

Емоційний і фізичний контакт

Для гіперактивних дітей це дуже важливо. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язова напруга почнуть спадати. Розпорядок дня

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще – виставити будильник чи таймер.

Доручення і обов’язки

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов’язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове – поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає – „відключиться”).

Контроль над собою

Навчіть дитину керувати своїми емоціями – цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися – бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця – бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь – спробуй влучити у той стовп»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

Уникайте емоційної перевтоми

Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп’ютером – надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі – тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

Фізична активність

Прогулянки, фізичні вправи, біг – дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М’яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу – нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

Харчування

Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше – вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов’язкове правило – якщо дитина не хоче їсти – не примушуйте її!

Власний куточок

Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.
 

ПАМ’ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя (і вам також!) у підлітковому віці. ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною. Все у ваших руках!

За матеріалами сайту teacher.at.ua
 

Як визначити здібності дитини

Кожна дитина має нерозкриті здібності, якщо їх не розвивати, вони пропадуть. Запропонований тест зробить батькам допомогу у розпізнанні природних задатків, таланту дитини, допоможе розвити їх.

  1. Ваша дитина навчилась читати до 6 років : Самостійно – 7 очок За допомогою батьків – 5 очок
  2. Читає багато і швидко - 2 очки
  3. Цікавиться словниками або енциклопедією - 2 очки
  4. Легко навчився читати, але при читанні відчуває утруднення – 1 очко.
  5. Друзі його звичайно старше на 2-3 роки - 2 очки.
  6. Розмовляє з дорослими як рівний - 7 очок.
  7. Задає мудрі (оригінальні ) запитання - 2 очки.
  8. Має свої відповіді на несподівані для нього запитання – 1 очко.
  9. Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити цікаві узагальнення – 2 очки.
  10. Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1 очко.
  11. Не любить занять, що не потребують великих зусиль – 1 очко.
  12. Реагує на кривду, навіть якщо вона не стосується його самого – 2 очки.
  13. Має почуття гумору – 2 очки.
  14. Має багатий словниковий запас – 2 очки.
  15. Любить складні ігри – 2 очки.
  16. Висока допитливість, потяг до знань – 1 очко.
  17. Любить приймати самостійні рішення – 2 очки.
  18. Його цікавлять початки Всесвітом, людина – 2 очки.
  19. Вчиться легко, без особливих зусиль – 2 очки.
  20. Має розвинуте почуття краси – 2 очки.

Сумуйте отримані очки

10-13 очок - дитина має певні здібності.

14 і більше очок – дитина має виняткові здібності, постарайтесь їх розвинути

За матеріалами сайту petschool.at.ua
 

В якій гурток віддати учня, щоб він не втомлювався і правильно розвивався

Крім школи у дитини повинен бути і інший світ - захоплень. Завдання батьків - допомогти визначитися і записати своє чадо в студію, секцію або гурток Навіщо це потрібно? Ну хоча б для розширення кругозору. Не варто робити з дитини «ботаніка», який нічого не бачить далі шкільних підручників. Щоб малюк розвивався, необхідно розширювати межі його світу. І всілякі студії, секції, гуртки - відмінне підмога в цьому. До того ж не рідкість, коли захоплення з віком переростає у справу всього життя, а дитячий гурток виявляється стартовим майданчиком для майбутніх професійних звершень.

Як вибрати?

Добре, якщо дитина сама знає, чого хоче, і без допомоги батьків записується на футбол або танці. А якщо чадо ні до чого не тяжіє, крім комп'ютерних «стрілялок»? Тоді батьки беруть ініціативу в свої руки і намагаються захопити. Давай спробуємо займатися тенісом - всі твої друзі записалися. Ти непогано малюєш - давай сходимо в ізостудію. І так далі. Врешті-решт, і комп'ютер можна поставити на службу вашим інтересам і записати дитину, допустимо, до гуртка комп'ютерної графіки. Якщо і сидіти за монітором, так хоч отримуючи нові навички.

Не забувайте, що розвиток повинен бути гармонійним. І при виборі гуртків намагайтеся дотримуватися рівноваги - не захоплюйтеся тільки спортивними або, навпаки, тільки інтелектуальними заняттями. В ідеалі добре було б їх поєднувати, наприклад, футбол і малювання, танці та шахи. Пострибати після уроків, особливо сучасним дітям, в яких є провідним сидячий спосіб життя, дуже корисно. Але й переключити мозок на іншу діяльність не менш важливо.

Як все встигнути?

Це найголовніше питання батьків, які заперечують позашкільні заняття. І найпоширеніша помилка. Насправді насичений розпорядок дня дисциплінує дитину, організовує її краще за будь-яких покарань і повчань, привчає розпоряджатися часом і цінувати його. Просто саме життя змушує школяра усе встигати - це єдина умова не нахапати двійок на уроках і виконати роботи в гуртках.

Інша справа, що мами (і тата теж) повинні спочатку допомогти дитині організувати свій режим дня. Можна навіть прописати його по хвилинах: коли обід, коли уроки, а коли треба виходити на заняття. Зате у вас не буде боліти голова, як відтягнути дитину від телевізора, і ви не будете мучитися питанням, де він пропадає вечорами. Чадо зайнято ділом!

Найважливіше

У гуртках шахів потрібно вирішувати логічні задачки. Не перестарайтеся з гуртками, їх не повинно бути дуже багато, інакше дитина просто втомиться. А хобі має приносити радість. Дозвольте дітям змінити гурток, якщо їм захотілося зайнятися чимось іншим. Це поки не професія і навіть не вибір вузу - всього лише пошук себе і своїх інтересів. Цікавтеся захопленнями своїх дітей і підтримуйте їх. Навіть якщо вам мріялося бачити сина в шаховій секції, а не у футбольній. Поважайте їх вибір. Постарайтеся знайти гроші на заняття, якщо бачите, що дитина захоплена всерйоз.

Навчання в деяких секціях (гірськолижного спорту, наприклад, чи комп'ютерних) коштує дійсно чималих грошей. Але їх компенсує свідомість того, що дитина при ділі. Єдине - варто домовитися ще «на березі», що це не хвилинна примха, а довгостроковий проект. І лише в цьому випадку варто купувати дороге обладнання. Втім, це стосується будь-яких гуртків.

До речі

Підказка для батьків.

Дитина не знає, чим би зайнятися, і ніяких захоплень немає? Як їй допомогти, врахувавши особливості характеру. Бойовим, задиристим хлопчакам підійдуть «справжні чоловічі» заняття - футбол, хокей, боротьба, морська справа.

Щоб відірвати любителів комп'ютерних стратегій від моніторів, можна віддати їх в секцію шахів. Тут теж потрібно вирішувати логічні задачки. Тихих, невпевнених в собі, краще віддати в гурток, де передбачається колективна робота, а не сольні виступи - наприклад, в хор. Якщо ваша дитина обожнює «кривлятися», добре копіює вчителів та однокласників - відведіть її в театральну студію. Дитина прагне популярності? Відведіть на уроки гри на гітарі. Уміння перебирати струни відразу зробить його душею будь-якої компанії. Якщо у вашого чада проблеми із зором, найкраще записати його в басейн. Плавання взагалі дає оздоровлюючий ефект. А якщо ваш нащадок гладко бреше і складає небилиці, знайдіть йому літературну студію або відведіть до редакції шкільної газети. Нехай його фантазія працює на користь справи.

За матеріалами сайту teacher.at.ua
 

Зачем вашим детям нужно учить иностранные языки?

Посмотрите на детей, которые окружают нас повсюду: в школе, в парке, на улице… Они – будущее нашего города и страны в целом. Все они такие одинаковые и в то же время такие разные. Одинаковы они в том, что все они дети и любят играть, а разные в том, что интересы у каждого индивидуальные. И к тому же некоторые из них в будущем становятся великолепными специалистами, а некоторые – простыми оболтусами, слоняющимися по улицам в ночное время. Но все это зависит, если не считать генную предрасположенность, от воспитания – как педагогического, так и родительского.

Наверное, каждый родитель во всем мире мечтает о том, чтобы его ребенок стал знаменитым, единственным и незаменимым, был его гордостью и гордостью нации, добился общественного признания и любви. Именно поэтому родители, в частности, и в нашем городе, стремятся дать своему чаду наилучшее, многогранное воспитание. Поэтому, еще не достигнув первого десятка лет в своей жизни, ребенок посещает несколько разных кружков и курсов; после школьных занятий, едва успев перекусить, спешит на урок музыки, хора, танцев и т.п.

По своей природе ребенок любознателен, поэтому воспринимает любую передаваемую информацию – желательную и нежелательную. Возможно, именно поэтому лучше отдать ребенка на курсы, благодаря которым можно приобрести полезное хобби или даже будущую профессию, нежели он будет бесцельно бродить по улицам после уроков. Стоит детей только чем-то занять, и они сами с нетерпением будут ждать того дня, когда нужно отправиться на занятие к репетитору или выступить на показательном концерте перед зрителями. Конечно же, не стоит запрещать ребенку играть на открытом воздухе, но желательно, чтобы вы знали, где он находится.

Намного полезнее и эффективнее бесцельного провождения времени занятия иностранными языками. Об этом хотелось бы поговорить поподробнее. В школах сегодня изучаются английский, немецкий и французский. Эти языки, можно сказать, являются ведущими мировыми языками, следовательно, именно их и стоит изучать вашему ребенку для его будущего. Всем известно, что в наше время нет практически ни одной приличной работы, для получения которой не требовалось бы владение иностранным языком. Даже работа продавца в хорошем супермаркете – и та требует определенных знаний. Что уж тут говорить о более престижных профессиях?

Итак, для чего же следует изучать иностранные языки? Рассмотрим максимально полную картину, почему это так необходимо.

  • Сейчас за знание хотя бы одного иностранного языка доплачивают. Скоро без этого условия анкеты о приеме на работу даже не будут рассматриваться. Обезопасьте своего ребенка, зная об этой тенденции, которая лет через 5-10 станет общепринятым правилом!
  • Для выхода из конфликтной ситуации лучше знать язык, чем доказывать что-то кулаками. В этом заключается работа дипломата. Сделайте мир безопасным, выучите язык!
  • Для поездки за рубеж просто жизненно необходимо владеть языком страны, в которой вы собираетесь находиться. Без этого можно забыть о работе бэби-ситтера, гувернера, таксиста, работника отеля, круизного суда, авиатранспорта – о тех профессиях, которые востребованы и хорошо оплачиваются за рубежом.
  • Наиболее оплачиваемые специальности гида-переводчика, литературного и синхронного переводчика невозможны без изучения иностранного языка с самого раннего детства, ведь взрослые люди воспринимают информацию с большим трудом.
  • Существуют такой вид работы, как удаленная. Просто можно сидеть дома за компьютером и работать. Представьте себе, никуда в семь утра спешить не надо. Кто же эти «юзеры невидимого фронта»? Раскроем секрет: это программисты, веб-дизайнеры, телемаркетологи, копирайтеры – всё это специальности, пользующиеся огромнейшим спросом и всеобщим признанием. Овладеть такого рода профессией без знания языка, увы, невозможно, ведь работа ведется на компьютере, а язык компьютера – английский, как не крути.
  • Ну, а кто бы из вас не хотел, чтобы вашей дочери встретился богатый иностранец? Без комментариев.
  • Многие дети уже сейчас изъявляют желание стать в будущем предпринимателями, и для того чтобы выйти на мировой рынок, необходимо учить язык бизнеса – английский!
  • Ваша дочурка хочет стать топ-моделью? А знаете ли вы, что в мире шоу-бизнеса не все так просто. Часто для того, чтобы стать победительницей «Мисс Красоты», решающим фактором является владение иностранным языком, а то и несколькими. Топ-модели, как впрочем, и футболисты, просто обязаны говорить на английском, ведь чего будет стоить их карьера, если они не смогут самостоятельно дать интервью?
  • Человек науки в средневековье обязательно владел латынью; российские дворяне свободно общались на французском. А у нас нынче в моде английский.

Так к какой из перечисленных категорий вы хотели бы отнести своих детей? Есть ли у вас подобная цель? Если еще не задумывались об этом, то сейчас самое подходящее время. От этого зависит будущее ваших детей и нашей общей великой страны!

По материалам сайта teacher.at.ua